Обмежена безмежність: що не так з ООН?

У світлі сучасних глобальних викликів і міжнародної політичної арени, що динамічно змінюється, Організація Об’єднаних Націй (ООН) опиняється під дедалі більшим тиском і критикою. Незважаючи на свої заслуги в підтримці миру, сприянні розвитку та захисті прав людини, ООН стикається з низкою недоліків і викликів. Що це за перешкоди, і які зміни можуть очікувати на організацію в майбутньому в контексті її ролі у світовому співтоваристві?

Читайте більше в аналітиці міжнародної інтернет-агенції NewsPrice  та у Telegram – каналі агенства. Незважаючи на свою місію, часто виявляється, що ООН або малоефективна, або неефективна зовсім, у тій чи іншій ситуації.

Наприклад, давайте розглянемо деякі ситуації, коли організація повністю або частково, не в силах вирішити конфліктне питання, або просто посприяти в його вирішенні: 

• Громадянські війни: внутрішні конфлікти, що не виходять за межі суверенної держави, які не становлять прямої загрози міжнародному миру і безпеці, є складними для міжнародного втручання. У такому разі, ООН може не вживати активних дій без відповідного прохання або мандата від країни-члена;
• Конфлікти між двома або кількома державами, якщо вони не є загрозою міжнародному миру і безпеці: у разі, якщо конфліктують кілька країн, що межують між собою, але водночас не завдають значної шкоди регіональній або міжнародній стабільності. ООН залишає за собою право залишатися в ролі спостерігача;
• Відсутність згоди Ради Безпеки ООН: у разі, якщо п’ятьом постійним членам Ради Безпеки (США, Росія, Китай, Франція і Велика Британія) не вдається досягти згоди з конкретного питання або одна з країн використовує своє право вето, ООН обов’язково зіткнеться з перепонами для втручання;
• Обмеження мандата: мандат ООН визначається його статутом, і організація може зіткнутися з обмеженнями у своїй діяльності, якщо вони виходять за межі її компетенції або завдань;
• Відсутність політичної волі: у деяких випадках держави можуть не бажати міжнародного втручання або не співпрацювати з ООН, що само собою ускладнює дії.

Конфлікт між Україною та Росією, що розпочався 2014 року, є однією з актуальних тем, які обговорюються в рамках ООН. Організація неодноразово висловлювала свою стурбованість з приводу порушення суверенітету і територіальної цілісності України і закликала до мирного врегулювання конфлікту. На жаль, як ми можемо спостерігати, обговорювані рішення мають виключно рекомендаційний характер. Тобто не примушують до конкретних і обов’язкових дій. Це вагомий недолік, адже прислухатися і дотримуватися чи не дотримуватися порад, вирішує тільки конфліктуюча сторона. А з іншого боку, адже ніхто не любить, коли лізуть із непроханими порадами. Можливо, на таких принципах і створювався Статут Ради Світової безпеки, щось у стилі, не нам судити, але ми обговоримо.

На рахунку Ради Безпеки безліч засідань, пов’язаних з українським конфліктом, вона ухвалювала резолюції, в яких засуджувала порушення і закликала до припинення насильства та знаходження мирного рішення. Однак, через розбіжності та використання вето деякими постійними членами Ради Безпеки, деякі резолюції не були ухвалені або не отримали повного втілення на місцях.

ООН, як найвпливовіший орган у системі міжнародного права, стикається з низкою складних чинників, які можуть ускладнювати проведення великих реформ. Ось кілька причин, чому реформи в ООН можуть бути складними:

• Різноманіття інтересів: ООН об’єднує 193 держави-члена з різними політичними, економічними та культурними інтересами. Це може ускладнювати досягнення консенсусу з питань реформ, оскільки кожна держава прагне захистити свої інтереси;
• Складні процедури: реформи у величезній і складній організації, як ООН, вимагають участі безлічі структур, агентств і програм. Процедури ухвалення рішень можуть бути довгими і складними, особливо за необхідності зміни ключових аспектів роботи;
• Фінансування: ООН залежить від внесків держав-членів. Нерівномірне фінансування може обмежувати можливості для реформ і модернізації організації;
• Геополітичні розбіжності: внутрішні та міжнародні геополітичні протиріччя можуть ускладнити проведення реформ. Різні держави можуть протистояти певним змінам, побоюючись втрати впливу або зміни балансу сил;
• Інерція та бюрократія: великі організації, включно з ООН, часто стикаються з інерцією та бюрократичними перешкодами, які ускладнюють швидкі та ефективні реформи;
• Комплексність завдань: організація має широкий спектр обов’язків, включно з миротворчістю, розвитком, правами людини, гуманітарною допомогою та багато іншого.

Бюджет ООН розробляється і затверджується на регулярній основі і залежить від потреб і пріоритетів на конкретний період часу. І, за ідеєю, має витрачатися на різноманітні програми та діяльність, спрямовані на досягнення цілей і місії організації:

• Мир і безпека: Ця категорія охоплює миротворчі операції, медіацію в конфліктах, підтримку правопорядку і заходи щодо запобігання конфліктам. Ці операції спрямовані на врегулювання конфліктів і підтримання миру в світі;
• Розвиток: фінансування програм з розвитку, спрямованих на поліпшення економічного і соціального добробуту в країнах, що розвиваються. Це охоплює проєкти з боротьби з бідністю, освіти, охорони здоров’я, інфраструктури тощо;
• Гуманітарна допомога: допомога в надзвичайних ситуаціях, таких як природні катастрофи, конфлікти та пандемії. Це включає в себе надання гуманітарної допомоги, продовольства, медичної допомоги та притулку постраждалим;
• Охорона навколишнього середовища: роботи з охорони довкілля та боротьби зі зміною клімату. Це включає в себе програми зі скорочення викидів парникових газів і підтримку сталого розвитку;
• Політика і гуманітарні справи: фінансування дипломатичних місій, політичне посередництво, органи з прав людини та інші заходи, спрямовані на дотримання міжнародного права і захист прав людини;
• Адміністративні витрати: частина бюджету йде на адміністративні витрати, такі як зарплати співробітників, оренда приміщень та інші операційні витрати.

Отже, ООН, по суті, є таким собі «центром всесвітнього консультування». Вони роблять свою роботу, і це незаперечно, але для кардинальних дій, у них немає повноважень. Тобто порадити-то вони можуть, а ось реально впливати – ні.  І жодних альтернатив організації просто не існує. Тож її цілком можна візуалізувати, як стареньку, яка перебуває при смерті, але ніяк не може змиритися зі своїм існуванням, що повільно згасає, відчайдушно хапаючись за життя в спробах зберегти хоч краплю колишньої уваги до своєї персони.

Більше читайте на NewsPrice